Новини‎ > ‎

Інтерв'ю з Христиною Чолкан

опубліковано 1 лип. 2012 р., 14:58 Оксана Керницька   [ оновлено 20 лип. 2012 р., 22:49 користувачем Igor Nakonechnyi ]
Багато хто замислюється над тим, чи існує якась різниця між Пластом в Україні і Пластом за її межами?! Що ж, недавно до мене приїхала сестра, котра живе в Торонто (Канада), і я не могла не скористатися нагодою дізнатися побільше про Пласт у діаспорі. Тому й поставила їй декілька запитань, котрі мене дуже цікавлять. 

- Скажи мені, будь ласка, чи давно ти вже в Пласті? 

- Так, достатньо давно. Я прийшла в Пласт, коли мені було 8 років, і зараз все ще ходжу в цю організацію, хоча й пластую вже не так активно. Одним словом, – я в Пласті уже 17 років. 

- Отже, ти була і в новацтві, і в юнацтві. Чи не можеш сказати, як називався твій рій і гурток? 

- Як називався мій рій, я на жаль, не пам’ятаю, але наш гурток мав назву «Кактуси». І це було вельми незвично, тому що всі гуртки мали такі символічні назви, як «Калина» або «Верба». Хоча я дуже хотіла, щоб ми називалися «Труйливий плющ», але не склалося. 

- Я так розумію, що дітей, які ходять у Пласт в Торонто, є достатньо багато. Я маю рацію? 

- Так. На жаль, точну кількість осіб я не можу назвати, але зараз на станиці діє чотири курені – два дівочі та два хлоп’ячі. Я колись була у курені імені Ольги Косач. 

- Ось ти колись була юначкою. Чого ти досягла в юнацтві? 

- О… Я здала третю пробу і стала вірлицею. 

- Це вельми цікаво. Але, щоб стати вірлицею, потрібно організувати безліч проектів. Які з них тобі найбільше запам’яталися? 

- Я зараз навіть не згадаю точно все, але пам’ятаю одне: коли в Україні була Помаранчева революція, то ми організували і собі, так звану революцію, в Торонті. 

- Це є дуже цікаво… А ти колись була виховницею? 

- Ні. На жаль, я не була виховницею, тому що у мене не було для цього часу. Але я часто допомагала виховникам у виконанні їхніх обов’язків, хоча це було не дуже довго. 

- Ось зараз ти говориш про роботу на станиці. А як щодо роботи на таборах? 

- Я часто зі своїм братом була на новацьких таборах братчиком і сестричкою, і це було дуже захоплююче. Дуже цікаво працювати з дітьми новацького віку. 

- Тоді у мене виникає запитання щодо дітей. Чк я знаю, у Пласті обов’язково потрібно розмовляти українською мовою і, щоб скласти пробу прихильника, необхідно ходити до української школи. Що ви робите в такій ситуації? 

- Насправді, це не дуже легко, коли на таборі перебуває близько п’пятидесяти чоловік, а українську знають лишень восьмеро-десятеро. Доводиться часто перекидатися англійськими словами, щоб усі могли зрозуміти, про що йде мова. А щодо проби прихильника, то це вирішується просто. П’ять днів на тиждень діти ходять до звичайної школи, а в суботу – йдуть до української. Я пам’ятаю, коли була мала, то дуже не хотіла вставати рано в суботу на навчання!!! 
(посміхається – авт.) 

- А чи виникали у вас колись якісь «надзвичайні ситуації» на таборах? 

- Дуже часто траплялося так, що доводилося переривати табори через алергію на горіхи. Дуже багато дітей зараз хворіють цим. Коли дитина чує запах горіхів, то її обличчя відразу починає червоніти та напухати, що є дуже неприємним. Особливо, для тих дітей, котрі сильно люблять горіхи. Тому, доводиться дуже ретельно підбирати місця під табори.  
Тому, бажаю всім бути завжди здоровими! :) 

Дякуємо, Христино, за таку цікаву інформацію! 

І дещо від себе. Якщо ж у читачів виникатимуть ще якісь запитання до Христини, то звертайтеся до мене (авт.)., а я, в свою чергу,– звернуся із ними до Христини. З певним часом, відповіді на запитання ви зможете проглянути дещо нижче в цій же рублиці. 

Коротка біографічна довідка:
ПІП: Чолкан Христина Євгенівна
Дата народження: 18 березня 1987р
Пластує: 17 років
Пластовий ступінь: Старшопластунка вірлиця
Станиця: Торонто












Інтерв'ю подала: пл. прих. Оля Чолкан
Comments