Новини‎ > ‎

Школа альпійського лещатарства

опубліковано 11 бер. 2012 р., 10:35 Марія Павлюк   [ оновлено 12 бер. 2012 р., 11:17 користувачем Igor Nakonechnyi ]
  
 Мандри двох юнацьких старшопластунок розпочалися 7 березня з перемоги у суперфіналі Шевченківського змагу.
    Далі було: збирання речей, підготовка до вишколу, подорож до Івано-Франківська, наповнена новими знайомствами та пропозицією відвідати «Красну площу» і Леніна в Мавзолеї – і все це абсолютно безкоштовно. Та в нас була інша ціль – Школа альпійського лещатарства. 
    Діставшись домівки, ми побачили велику кількість тєл – учасників вишколів та купу дорогого й омріяного спорядження.
    Зранку знову в дорогу. Близько 10 години нас зустріло мальовниче село Яблуниця, славне своїм будинком «догори-дригом». 
    На Буковелі в учасників очі розбігалися: стільки людей, стільки схилів, стільки снігу, а підйомники… Це можна тільки побачити, описати неможливо. 
    І от перше заняття – інструктаж з техніки безпеки, перед яким учасники чесно зізнались – хто лузер, а хто ні. Всі згідно своїх навичок розділились по колибах. Тут почалося… падіння, поїдання снігу, плуги, ялинки і драбинки _) 
    Учасники пильно вслухались у слова інструкторів, боячись чогось незапланованого. 
    Спочатку мучило одне питання: «Навіщо підйомники, якщо ними і так не користуємось?» Та під час вечірнього катання ми все ж відчули смак цього чуда техніки – підйомників, на яких відкривається увесь навколишній краєвид. 
    На вечерю ми відправились у загадкове місце під назвою Талібан. Дорога до нього була нелегкою, та все ж ми поїли. 
    Далі відкриття вишколів, гутірка про спорядження, де всі мучили інструкторів дивними запитаннями та тиха ніч, яка була дуже короткою. 
    Ранок, сніданок і знову на лижі. Нові траси, довгі підйомники викликали у нас усмішки і радість. Та не завжди було все легко. Іноді зявлявся страх, та на допомогу приходили інструктори і переконували нас, що все буде супер. Вони стимулювали вірити у себе, бо «хочу – значить можу.» І ми могли! Не завжди вправно, але МОГЛИ!!! 
    ШАЛ залишив у наших душах гарні думки і спогади. Дуже вдячні інструкторам за терпіння, витримку та знання. За бутерброди і веселі жарти дякуємо колибі. Їдьте на ШАЛ наступного року – не пошкодуєте. P.S. Ми теж там будемо_) 

Ст.пл.прих.Іванка Андрюк 
Ст.пл.прих.Марія Павлюк 



Comments