Середземські Вогні

Цього року я пройшов табір «Середземські вогні», який відбувався в с.Малинівка, Бережанського району ,Тернопільської обл. 


Я ще навіть не встиг розкласти намет, як я вже мав більше 15 друзів.Атмосфера табору просто надзвичайна.Цікаві знайомства,гутірки,таборові роботи,відпочинок,турніри на мечах які ми самі витисали,стрільба з лука,захоплюючі теренівки.Все, просто все на цьому таборі було надзвичайним.

В перший день ми відразу потоваришували з виховниками, які самі ще були у юнатстві.Двоє з них були з Миколаїва, Львівська обл., а одна з Львова.Наша бунчужна Дана була дуже прикольна і добра,а комендант Борис завжди ставився з розумінням до всіх учасників.Ще на таборі був такий хлопець з псевдом Грім.Він любив все і всюди перевіряти на міцність.Скільки наших споруд впали від його рук,ніг або навіть погляду ,але, якщо б не він, то можливо, ми б і так не вчились будувати міцні мости,брами,вежі і столики.

Коли я їхав на табір, я навіть не сподівався на стілки вражаючих подій протягом всього табору.По-перше: мене коронували королем свого роду(куреня),по-друге: я неочікувано для себе став першуном цього табору ,по-третє: я нарешті склав пластову присягу.

Думаю, я цей табір буду згадувати ще багато ,багато років.Я дуже вдячний всім хто створив цю легенду, в якій я і всі мої нові друзі прожили 12 днів.

Про табір можна розповісти ще багато цікаво, але словами у тексті цього не описати.Тому, якщо це хтось зараз читає і йому насправді стало цікаво, то звертайтесь до мене, завжди буду радий про все розповісти :)
 пл.уч. Кінащук Станіслав



арСкандинавська міфологія.
Захоплююча історія Середзем’я. 
Стародавнє письмо – Футар і Оґам.
Цікаві теренівки.
Турніри.
Чарівний табір!
Але починалось все не так оптимістично…

Спочатку, ми пів дня просиділи на бережанському автовокзалі і вже думали, що для нас табір закінчиться так і не почавшись. Але, на щастя, все склалося набагато краще і вже до обіду ми прибули в Середзем’я.  Саме в той момент для нас почалася казка, яка зветься «Середземські Вогні». І ми з головою поринули в цей захоплюючий світ, де ми могли займатися розвитком своїх сіл, заробляючи  гроші, на нові гейми і ґарди. А вечорами пропадати на турнірах, де нам випадала можливість поборотися на мечах і постріляти з луку. І свої перемоги святкували на ватрах або вогниках. 

«Тролів на таборі не буде. Вони вимерли після РаґНароку» - саме так нам в перший день сказали наші виховники. Але ніхто нас не попередив, що в живих залишилися турси, які майже щоночі нападали на наші поселення. Боролися з ними як могли, хто – кулаками, хто – криком. Всі способи були дієвими. 

Також ніколи не забудеться нічний похід в пошуках «Нового Мідґарду».
Повторюся – чарівний табір, який назавжди залишиться в нашій пам’яті та серцях.  
Може ще якось здибаємося, Середземщино… 

пл.прих. Мар'яна Придій

Comments