Життя в Пласті

Враження від проведеного часу на таборі «Життя в Пласті»

 Скажу чесно й одразу: вражень – МОРЕ! Отримала кучу позитивної енергії, величеееезний досвід в пластуванні, а ще знайшла купу нових друзів з різних куточків України.

Лякали мене страшно цим табором, типу там мене поганяють конкретно і буду вся мокра. Ну, поганяли? І що? Ну, скинула пару кіло, мені ж на користь =)) Ну і була я мокра (в прямому значення слова, до речі!) то від того,  що жарко було, то від того, що дощ йшов і, навіть, через те, що нам їсти не давали, поки на імпрезу ми не показали проводу що таке є «мокрі маєчки».  Зате відзнаку отримали за оригінальність!
Кльовий був у нас провід: напрягли нас по повній програмі, але то й добре, а то ми б розслабились.  Замутили нам три прикольних алярми: на першому вітали нашу учасницю (Олю Куташ, до речі) з днем народження; на другому шукали «бомбу», котру скинуло нам НЛО, а потім мені випала честь ліквідувати її (нарізаючи той кавун, я так упріла, що аж позбулася температури, котра ввечері сягала мало не 39°!); а на третьому після ложки файної «халепи» на нас сходила «благодать» у вигляді крил (ну, таборових футболок).
Замутили вони й гарні забавки і теренівки. Наприклад, дуже мені запам’яталась забавка  «Восьминіг» (не раз отримала ногами по голові, знала б лиш хто то був), вправа на довіру друзям (страшно було, але відчуття на стільки кльові були, що словами не передати), шкарпеткобол, де мені пірвали останню! Пару шкарпеток (потім в зимових ходила останній день на таборі) ну і теренівка з комплексом ігор: тут і в «Живі шахи» ми грали, і передавали друзів через сітку, і хворих таскали по всьому табору, і помідору передавали ложкою (зуби тиждень після того боліли!).
Кльову нам мандрівку замутили на гору Висока, зайшовши в гості до КВТешників, де нам випала честь випробувати їхню браму (вроді, витримала нас). Не забуду, як ми всі разом  - й учасники, і провід - спали на горищі колиби у позі «шпроти» і пили воду зі сміттям, де плавали жаби! (досить неприємно було, але що вже поробиш?), наїлися, ні, об’їлися! афин, ожини і лісової малини. Правда, через туман, багато хто так і не дійшов до вершини гори, але хочу похвалитись, що наш гурточок єдиний, хто це зробив! А ще я пірвала своє взуття і травмувала коліно, але то нічо, ми дійшли до Сокола веселими і живими!
Після мандрівки проснувся в нас звірячий апетит і почали ми багато-багато їсти, не важливо яке то було: недосолене, пересолене, пригорівше. Хоча, й було в нас і дещо солоденьке – тортик! Так,тортик на таборі в нас був! І чия ініціатива була? Знову-таки нашого гуртка, ну, точніше моя (яка ж я не скромна!).

Ой, багато було всякого, та не згадати всіх подій. Там цілу хронічку потрібно було писати. Але деякі моменти варто й згадати, наприклад:

туалетний папір, котрий зникав з лятрини містичним чином;

няньчення двох діточок;

дівочий стриптиз =)) (і таке навіть було. Правда, все було все в міру);

тиха ніч до 5-ої годиівшени ранку;

корчування пеньків кедрів ґорґанської ночі за 10 хвилин поломаною саперкою;

день самоврядування;

нові фрази: «До-о-о (По-о-о) лятрини(і)!», «До-о-о (По-о-о) дороги(зі)!»; «Окей, тобто так!»;  «Ето кайф, мароженоє!»;

розроблений й формально затверджений Курінь Пластунів Пасанів. Ну і, звичайно, на кінець варто згадати про закриття табору, де ми отримали посвідки, зараховані КВВ УПЮ та КВДЧ (зарахували, до речі, всім), ночівлю на Франківській станиці, проведене свято Дня Незалежності у Франику і сльози на пероні залізнодорожнього вокзалу =))

 (made by Oksana Kernytska,

тобто враженнями поділилася ст.пл.прих. Оксана Керницька)

 

Comments