Чота Крилатих

Промайнуло іще одне таборове літо. Табори завершились, а ми й досі живемо їхнім духом. Цьогорічний дух для мене – це дух летунського пластування, спроби підкорити вітер, підняти крило, але все по порядку_)

Отож, все розпочалось ще в травні, коли я довго чекаючи початку оголошення на крайові табори твердо вирішила їхати на такий довго омріяний табір, як «Чота Крилатих». І ось настав цей час, поставивши велику одиничку напроти КЛТ я задумалась над есе – незмінним завданням учасника крайового табору, а звучало воно: «Чим мене манить Луквицьке небо?» і зразу ж пригадалось воно, те небо. Тільки на Луквиці не потрібно піднімати голову, щоб поглянути на нього, достатньо тільки на пірсі поглянути униз. Дивовижна природа, тихе озерце, чарівний острівець заполонили мою душу кілька років тому, тоді я собі і пообіцяла повернутись туди.

І ось 8 серпня розпочався табір, для нас (мене і Ані) він почався з куняння в поїзді. Потім швиденько прибігли до Івано-Франківської домівки, де нас уже чекали гомінкі та веселі учасники. Не минуло і 10 хвилин як ми уже мчали з піснями на вустах та радіо в вухах.

Приїхавши на табір почалось звичне розтаборування та незвичне розбирання паркану, під час якого учасники заходили на усне опитування до проводу в колибу, звідки час від часу чувся гучний сміх. Той опитник запам’ятається мені надовго, якщо не на вічно_)

Далі ми знайомились ближче зі своїми крилами (по пластовому гуртками), вибирали назви, робили крилові прапорці, вибирали псевда, заповнювали бортові журнали.

Цікавими в нас були вставання. Нас будив криз з колонок: «НЕ СПАТЬ!», а потім лунала пісня : «З будуна ми почули наказ…», тому кожен ранок в нас розпочинався «з будуна». А далі були найоригінальніші дзеркально-космічні руханки.

Провід табору вирішив, що не варто було брати на табір учасників КМТ минулих років, бо своїм вимаганням купатись, ми перетворили Чоту на половину морський табір, але всім це дуже подобалосьJ

На «Чоті Крилатих» також була одна цікава персона, точніше кажучи посада - духівник, до якого можна було підходити з будь-якими проблемами, питаннями, скаргами, побажаннями. І от одного разу, на черговій збірці наш духівник – Тарас Сич, вирішив «вигнати з нас бєсів», зробивши кадило з підручних матеріалів всі учасники пройшли ритуал «гоніння бєса». Після очищення ми ходили до церки і потім нам роздали шарфики льотчик, так сказати на чисту душу)))

Не забутніми були вареники. Так-так, от така там традиція, в неділю учасники ліплять вареники… ммм… наїлись досхочу… смакота… а головне як весело їх ліпилось_)

Цікавими були безліч гутірок на авіа та космо тематику: БЛА (Будова Літальних Апаратів), Аеродинаміка, Погодознавство, Астрономія можуть поступитись цікавістю хіба що практичним заняттям з пара планеризму, дельтапланеризму, парашутної підготовки, польотах на маніпуляторі.

Під час табору учасники взяли участь в зйомках телешоу «Битва екстрасенсів» (прем’єру фільму зі зйомок очікуйте найближчим часом) та проекту «Останній герой». В серці кожного залишились веселі та гомінкі ватри, гучні співи, приємні фільми(мультфільми та серіали), та дискотека.

Для учасників особливі емоції на обличчі викликатимуть сказані фрази:

    · Назарку, це була найкраща ніч в моєму житті!
    · ГНОЮ! ГНОЮ! ГНОЮ!
    · Ми – худоба!
    · Пря, споч, струн, роз ( при цьому застосовуючи особливий впоряд)
    · Це такий напряжний табір!

Гадаю, що в серці кожного цьогорічний крайовий летунський табір «Чота Крилатих 2011» запалив хороше багаття нових друзів, спогадів та задумів. Багато хто подолав свій страх висоти. Кожен відчув омріяну волю, коли розкривалося його крило…

П.С. Хотілось передати хоч частинку Чоти вам, але це дуже складно, бо слів, спогадів, вражень багатезно (аж 13 днів їх накопичувала)… Надіюсь в мене вийшло, якщо ж жадаєте подробиць, то звертайтесь з вас чашка чаю, з мене багацько-багацько приємних емоцій від Чоти! Щасливого лету! Згори на долину!

12.09.2011 р.Б.     Мару

Comments