Життя в Пласті

Життя в Пласті, і цим все сказано

Міжкрайовий вишкільний табір «Життя в Пласті», або як ми його називаєм ЖвП – це був мій перший пластовий табір в житті, сподіваюсь що не останній.:) Це були надзвичайні 12 днів в оточені хоч і незнайомих мені раніше, але рідних людей. В нас було стільки позитивних, а інколи таких комічних і «прущих», моментів, що неможливо було сумувати або думати про щось погане. Я там навіть прес накачала, і зовсім не завдяки фізичним вправам, а сміху, бо сміялись ми постійно))))
Але почну із самого початку. Пропластувавши лише 2 місяці, захотіла більше дізнатись про Пласт, і що може бути краще ніж табір, який призначений для ознайомлення із організацією для таких нулячих людей як я ?!?!?! Тож, я опинилась у Франику на домівці, де всі учасники збирались перед відправленням на «Сокіл». Спочатку мені було трішки страшнувато, оскільки я нікого не знала, та й нічого не знала, але при знайомстві із учасниками та проводом, виявилось що всі дуже хороші і відверті люди, які завжди готові допомогти. Після знайомства, ми вирушили на пластовий табір «Сокіл», який ще митрополит Андрей Шептицький подарував пластунам, це дуже значуще місце для пластунів, тут розвивалось пластування. Дорога була важка і відносно, довга, але це не зіпсувало нам настрою, бо коли ми побачили ту красу, ми подумали що потрапилили в рай (неповторні гори, чисте повітря, смачні лісові ягоди). Не довго ми раділи. Після першої збірки ми зрозуміли, що відпочинок нам тільки сниться.))) Графік в нас був розписаний по хвилинах: гутірки, вишколи, майстерки, мандрівки, ще раз гутірки, вогники, ватри, співи, танці, сніданок, обід і вечеря – і це все в один день, а таких днів в нас було 12!!! Але, насправді, було дуже цікаво і пізнавально, я навчилась в'язати вузли, споруди (ми навіть браму зв’язали і встановили), орієнтуватись на місцевості за допомогою компасу, визначати азимут, приготування їжі на польовій кухні, надання першої медичної допомоги і ще дуже багато речей, які мені знадобляться в житті. Цікаві змаги, які змушували нас добряче подумати в екстремальних умовах, танці та ігри, яких нас вчили наші друзі із еквадору, чехіїї та словаччини, та нові друзі, з якими не хотілось розставатись – це все Життя в Пласті.
Підбиваючи підсумок, можу сказати що ЖвП крім чудового досвіду та знань, дало мені нових друзів, можна навіть сказати, нову родину, емоції які ще довго не забуду та відчуття задоволення від життя!!! А ще, приємним бонусом було отримати ступінь вірлиці (за таборовою програмою) та стати першункою табору.

ст.пл.прих. Анна Статна
Comments