гурток "НескОрені Орлиці"


Учасниці:

- пл. прих.  Оля Чолкан (гурткова)
- пл. прих.  Саша Слепенюк (скарбник)
- пл. прих.  Маріна Полтавець (писар)
- пл. зац. Рената Смольська (фотограф)
- пл. зац. Оксанка Мельник (ще не визначилась)

Виховниця: ст. пл. прих. Оксана Керницька


Гурткові символи

Гурткове гасло:

Я - вогненна блискавиця,
Я - нескОрена Орлиця!


Гурткова пісня:
Я слов’янка,  українка,
ворогам не підкорюсь.
Я є сильна, вільна жінка,
не зламаюсь, не зігнусь.

Міцно ніжними крилами
ген у небо полечу.
Як біда з товаришами -
я їм радо поможу.

Приспів:
Я - нескорена орлиця,
я сильніша за орла!
Я - вогненна блискавиця,
я - вода із джерела!

Гуртковий колір:
темно-синій (індиго) - символізує:
- повагу і довір'я,
- розумність, 
- стабільність,
- свідомість,
- глибину внутрішнього джерела життя,
- організованість,
- непохитність,
- ідеалізм,
- силу духу.

У цього кольору "немає дна", він ніколи не закінчується, він затягує в себе, п'янить. При цьому сила кольору недооцінюється. Він створює передумову для глибокого роздуму над життям; кличе до знаходження сенсу, істини.
У міфах - синій колір - це божественний прояв, колір загадковості та цінності.
Синій колір у прапорах - свобода, об'єднання, приналежність до великого цілого.


Емблема гуртка:
вільна орлиця в польоті над горами

Орлиця
Над степом літала орлиця,
Над степом вона клекотала
І, наче чарівная жриця,
Нікого вона не благала.
І все навкруги чарувала:
І сонце, і вітер, і небо,
Як пісню свою зачинала,
Що лунко дзвеніла над степом.
Не знали, що пісня та дивна –
Жалоба, що в серці томиться.
Не птах, а неначе царівна,
А горе палає, іскриться.
І лебедем вниз не порхнула –
Над степом орлиця літала.
Час линув – вона не забула..
І пісня лунала…лунала…

(Ірина Мілева)

Лексема "орлиця " в творах різних авторів


Коли мені не дано крил міцних,
Щоб я могла орлицею підбитись
Геть високо понад найвищі гори,
То прагну я собі потоків сліз,
Гарячих сліз, нестриманих, раптових...

(Леся Українка)

Чи, може, глянути орлицею високо,
Геть понад кручі, у простор безмежний,
Вхопити з хмари ясну блискавицю,
Зірвати з зірки золотий вінець
І запалати світлом опівночі?

(Леся Українка)

- Найвища скеля лише тоді вінець почесний має,
коли зів’є гніздо на ній орлиця.
- Орлиця?
- Так, орлиця тільки може на гострому і гладкому шпилі собі тривку оселю збудувати і жити в ній, не боячись безвіддя, ні сонця стріл, ані грізьби перунів. За те їй нагорода – високості

(з п'єси невідомого автора)


 Ти,  ти  була  дівчина  із  моїх  снів
 Орлиця  горда,  швидка  і  метка
 Садити  в  клітку  я  тебе  не  смів
 Вільну  птаху  із  заповідника

(З пісні для дівчини невідомого автора)


Ми віримо! Орлиця прилетить,
Змахне крилом з очей людських полуду,
І знову люди  вільно стануть жить,
І будуть дихать  знов на повні груди.

(
Віктор Бойко "МИ ВІРИМО!")